Дослідження особливостей мовленнєвих порушень

Abstract

У статті розглянуто актуальну проблему дослідження мовленнє вих порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Розкрито зміст основних дефініцій: «мовленнєве порушення», «недорозвинення мовлення», «лексикограматичне недорозвинення мовлення». Проаналізовано сучасні наукові підходи до класифікації мовленнєвих порушень, зокрема таких, що мають системний характер мовленнєвої недостат ності. Особливу увагу приділено зростанню кількості дітей з мовленнєвими порушеннями та важливості їх раннього виявлення і своєчасної корекції. Розглянуто клініко-педагогічний, психолого-лінгвістичний, нейропсихологічний та міждисциплінарний підходи до вивчення етіології та механізмів мовленнєвих розладів. Узагальнено класифікації основних форм порушень мовлення, зокрема: фонетико-фонематичного недорозвинення, загального недорозвинення мов лення, алалії, афазії, дислалії, ринолалії, логоневрозу, дислексії, дисграфії тощо. Обґрунтовано значення системного підходу до діагностики мовленнєвих порушень у контексті психолого-педагогічної діяльності та інклюзивної освіти. Представлений матеріал може слугувати теоретичною базою для створення ефективних корекційних програм і розробки індивідуальних освітніх маршрутів для дітей з порушеннями мовлення.