Особливості, що зумовлюють емоційне вигорання підлітків у процесі спілкування з дорослими

Abstract

Мета статті полягає у дослідженні комунікативних чинників, які провокують утворення синдрому емоційного вигорання підлітків в умовах сім’ї та під час навчальної взаємодії з педагогом. Діагностика проводилася за допомогою низки методик: методика «Діагностика рівня емоційного вигорання» (В. Бойко), методика «Інтерперсональна діагностика» (Т. Лірі), «Тест ЗЕС» (Б. Додонова), «Методика самооцінки емоційних станів» (А. Уессманн, Д. Рікс), «Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності» (за Д. Расселом, М. Фергюсоном). Розглянуто сутність комунікативних чинників, характерних особливості емоційного вигорання підлітків. У дослідженні взяли участь 244 підлітки та 150 учителів. Доведено неготовність учителів використовувати діалогове спілкування у навчанні, про що свідчать їхні установки в комунікативній сфері. Аналіз результатів дослідження спілкування підлітків з учителями дає підстави стверджувати, що комунікативними чинниками, що провокують утворення синдрому емоційного вигорання у підлітка є: наявність суттєвих відмінностей в учителів щодо потреб, мети та інтересів дитини; установки в комунікативній сфері педагога; неготовність учителів використовувати діалогове спілкування у навчанні. З метою дослідження сімейних комунікативних чинників, які провокують утворення синдрому емоційного вигорання, було досліджено підлітків зі школи-інтернату та з масової школи. Досліджено психологічні властивості спілкування підлітків у сім’ї та з’ясовано, що комунікативними чинниками, що провокують утворення синдрому емоційного вигорання є: комунікативно-рольові – брак або відсутність повноцінного сімейно-рольового спілкування, недостатня можливість будувати власну комунікативну тенденцію у взаємодії з вчителем; соціально-психологічні: інтенсивне спілкування в мікрогрупі інтернату (образ Я, що формується як образ Я (Ми)), підвищена групова відповідальність; несприятлива психологічна атмосфера спілкування; психологічно важкий контингент спілкування; особистісно-комунікативні: депресивність, емоційна ригідність, слабка мотивація емоційної віддачі як відсутність або надмірний прояв емпатії, дефекти особистісної сфери (неадекватна низька самооцінка, тривожність тощо).