Дослідження житлового простору і його роль у емоційній саморегуляції особистості

Abstract

Люди приділяють значну частину своїх когнітивних ресурсів та часу для вибору, модифікації та прикрасі своїх житлових приміщень. Ми відчуваємо спустошення і розпач, коли наші будинки зазнають руйнування або мають бути продані. І все ж психологічна література мало що говорить про ролі, які дім може грати в житті людей. Ми стверджуємо, що домівки надають інформативний контекст для найрізноманітніших досліджень, які вивчають, як соціальні, розвиваючі, когнітивні та інші психічні процеси, що розгортаються у життєвому просторі особистості. Тема домівки є актуальною в розрізі мультидициплінарної взаємодії з різноманітними суміжними науками, починаючи від архітектури та інженерії до соціології та права. Ми ілюструємо ту потенційну інформацію, яку можливо отримати від вивчення житлового простору за допомогою емпіричного дослідження, яке відображає психологічні модальності (наприклад, романтику, затишок, відчуття спільності), які люди бажають отримувати у своїх оселях. Ми визначаємо шість широких факторів (відновлення, споріднення, утримання, стимулювання, близькість, продуктивність), які визначають головну різницю між кімнатами. Отримані результати забезпечують лише початковий вхід у проблематику житлового простору, але вони апелюють до продуктивних ролей, які домівки та інші простори можуть зіграти у психологічному становленні і житті особистості.