Становлення педагогічної бібліографії та біобібліографії в Україні

Abstract

Актуальність проблеми полягає у тому, що тільки наприкінці ХХ століття розпочалось відновлення із небуття безліч імен відомих і менш знаних педагогів, учених, освітян, які спричинилися до розвитку національної освіти і педагогічної думки. Це активізувало переосмислення їхніх ідей і творчої спадщини та вивчення велетенського пласту знань і досвіду з національно-орієнтованих позицій, на основі нових методологічних підходів. У зв’язку з цим виникає можливість до створення умов використання фактографічних, бібліографічних та біобібліографічних матеріалів, теоретико-методологічних положень для розвитку педагогічної біографістики. Мета статті полягає у аналізі становлення педагогічної бібліографії та біобібліографії в Україні. Методологічну основу дослідження становлять науково-теоретичні аспекти, компоненти, концепти, які визначають стратегію, логіку, інструменти його організації і проведення: поняття і категорії педагогіки, загальної біографістики, інших галузей знань, які забезпечують предметне вивчення і адекватне трактування життєвого шляху, творчого доробку, суспільної діяльності педагогічних персоналій. Проблема, яка висвітлена у статті, ставить питання використання комплексу загальнонаукових, історико-педагогічних, міждисциплінарних, спеціальних біографічних методів: аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, ідеалізація і формалізація, узагальнення і порівняння. Як результат дослідження зазначено, що при формуванні різновидових матеріалів української педагогічної бібліографії і біобібліографії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. використано структурно-типологічний, проблемно-хронологічний та інституційний підходи. Саме вони орієнтують нас на створення структури та історико-тематичний аналіз різних видів педагогічних видань, розвиток основних жарів педагогічної біобібліографічної інформації. Вони дають можливість з’ясувати роль наукових і громадських чинників у цьому процесі.